ГАШИШ Ice-O-Lator
Приколы жизни наркомана-комика
Ё-моё, братва! Здорово, как вы, полторы сверлыша? Чо по фрикам, как проводите время в этой сумасшедшей жизни? У меня вот история со штырянием случилась, вы вслушайтесь!
Один раз я гулял по улицам нашего сетевого города, трэпчиком бродил, иль чо. И вдруг встретил своего бро, которого на дарма в гносце-трап-хаусе качали. Обнялись, перегородки подгуливали. Разговорились, и он мне такую тему выстрелил: "Парень, у меня закладки пустили горячку, го сходить в бибитеку и отдохнуть на расслабоне?". Я конечно не обделюсь такой возможностью, прикинул — четкий план. Ну а что делать, где еще с ребятами пофаниться, как не в библиотеке? Отправились мы туда, шоб искать новые забавы и приколы, чо там еще делать?
Вообщем, пришли мы в эту угарную бибитеку, и вот там уже нас ждали парни с приключениями. Парни интересные были, шарили в литературе, да не в той, которую в школе учат. Знали книжки, где бобры толстые на загранице закладки устраивали. Я с ними поговорил, они мне делают: "Полчасика подожди, скоро закладки примутся, и оторвемся вместе!". Я понимаю, что это риск, потому что есть измена — это наш страх попасться. Но чо делать, когда адреналин жжет, а гера в кармане шелестит?
Ну и вот, прождали мы, и пацаны достали пакетик с гашишем. Легкий, лайтовый такой, чтоб на расслабоне оттянуться. Штырнул и уже вижу все на рэпе, балда с героем, проснулся я в книжечке Гончарова. В библиотеке дурманились народ, все лежат, как бездыханные, каждый в своисмысловом пушкинском мире. Взяли мы книжек, и начали цитировать по одному, а рядом филологи на коврижках бродят.
И хохотали мы там, да так до боли в животе, что все бибитечные работники смотрели на нас, словно мы пришли на встречу архиепископа. Но пацаны, они же не позорятся, сука. И смеялись и дураками дурманились, весь букет чувств переживали и стихи читали, чо еще делать в этом культурном месте, где на каждом углу запахи словно цветят, словно раскрываются в красивых рифмах.
Потом видно к ним пришла работница библиотеки с явно не очень приветливым видом. Суровая такая дама, тарантул, блин. Отпахались мы там, засекали время, часик поставили, чтоб потом точно помнить, сколько смешных цитат мы тут рассказали. А она, затаив готовность забанить всех нах, к нам так поворачивается и говорит: "Молодые люди, что вам сделать, чтобы вы покинули наше заведение?". Мы, ну, как же, адреналин бурлит, штырит на пике, пакетик все еще есть, а она все такая серьезная. Я, благо, на радостях успокаивающее для себя привез с собой, контроль там, или шаурма, не помню уже. Ну вот, совсем архикультурное заведение, теперь и пацаны в библиотеке поддерживают культурный уровень.
Наконец, она нам сказала: "Ребята, у меня вопрос: вы же сейчас не читаете книги, да? Отвечайте честно!". Мы в шоке, чел! Читаем или нет? А что это за вопросы задает, мы же все нарядные, словно покемоны, сидим и головушки заряжаем. Я сказал ей так: "Слушай, леди, мы здесь не чтение погребать пришли, мы тут закладки нарывали. Мы своим штыревым обкладом остальных не парим, их не затемняем, угробов не замешиваем, так что лучше иди своей дорогой и подумай, о чем ты плачешь, о чем смеешься, к чему стремишься, а мы тут сами разберемся". В общем, она ушла, а мы дальше продолжали наши культурные чтивы. Блок петросяна и ржачные диалоги. Шутки на высоте, пацаны угарали, как на правильном таинстве.
И так, братва, закончилась наша история про чудесную бибитеку, где можно оторваться, погрузиться в мир рифм и тем, о которых мы даже не задумывались. Так что если где-то у вас возникнет культурный штырь и захочется нарисовать картины своим штыревым пушкинским пером, то идите в бибитечку и развивайтесь там, сословие нашего века! А пока я иду отдыхать на штырь. Вы меня поняли, да?
Якось я тусувався з моїми хлопцями в нашому дворі, коли випадково зібралися всі удальці нашої району. Була гарна забава - пити, шалити та розбивати всі конвенції. Та сумував я за головною кайфовою екстазією - гашишем. Посміялися, що немає закладок на такі штуки в нашій околиці, а я вирішив змінити цю ситуацію. От і зірвав з сумок повний мішок геричу та вирушив на пошуки пушера.
Крутився я з одного місця на інше, щоб знайти його, але пускав дими з башні від нетерпіння. Нарешті, чув про нього від товариша, і, просліджуючи його сліди, дістався до його криївки. Вже від далека я відчував запах забаганки та підкололо мене серце від радості.
Підійшов до пушера, і попитав: "Є гашиш?" Він оцінив мою зовнішність та погодився мені продати. Щоб вдягнути свою ролю наркомана, я забрався в багаттяний костюм - джинси з великою кількістю декоративних накладок, шкіряну куртку та неонову футболку, яка світиться в темряві.
Стосунки з пушером розбігалися швидко. Я купив закладку, що згодом забабахав і забувся в своєму світі екзотики та насолоди. Час мав надзвичайно незвичайний смак, а усі звуки стали яскравішими та насиченішими. Я відчував себе, наче король кайфу, який володіє своїм мікрокосмом.
Але це було не всі мої плани. Я хотів влаштувати щось ще більше захоплююче, щось, що виглядало як олімпійські ігри. І я вирішив організувати алкогольні змагання нашого двору. Запропонував своїм друзям взяти участь і вони з радістю погодилися.
Дисципліна
Умови гри
Випивання пива на час
За фастом здаєш пусту пляшку, випиваєш нову
Кидання кеглів
Кидати пусті пляшки на стоянку з маркою
Брутальне п'янство
Упити по два герича та здійснити "неповоротний" кураж
Точність в киданні пляшок
Розставити пляшки з-під пива на певну відстань та кидати з точністю до мішені
Ці забави викликали справжній фурор в нашому дворі. Ми кричали, сміялися та були на сьомому небі від кайфу. Протягом всього заходу, ми забабахали кілька закладок та не забули про гашиш, який приносив нам ще більше насолоди.
Хлопці галасно раділи своїм успіхам, але я вирішив, що це ще не все. Я попросив друзів зробити свій власний заклад на вечірку - марку з лсд, яку можна було б двигати через рот. Наша компанія була готова пройти через справжнє психоделічне відкриття.
Я не знаю, як розповісти вам про все, що ми побачили і відчули в той вечір. Словами не передати дивівських кольорів, нескінченних шаблонів і знущань часу, які здійснювалися перед нашими очима.
Були моменти, коли я втрачав своє власне існування, але завжди знаходив себе в колі своїх друзів, які розважалися зі мною разом. Ми слухали чудову музику, плутали реальність з ілюзіями та втрачалися в божественному піднесенні.
Наші алкогольні олімпійські ігри проходили на краю хаосу та безумства. Але, крім усього цього, вони стали символом дружби, свободи та незалежності. Ми забули про суворі правила звичайного життя і стали щастям на вулиці.
Наші алкогольні олімпійські ігри стали найкращими в моєму житті. Вони допомогли мені переступити рамки звичайного і відчути себе справжнім наркоманом гопником. Цей досвід назавжди залишиться в моєму серці та пам'яті.
